Венедіктова Ірина Валентинівна

Народилась 21 вересня 1978 року у місті Харкові у родині юристів.
Здобула вищу освіту (диплом з відзнакою) факультет управління та інформатики Харківського національного університету внутрішніх справ за спеціальностями «Правознавство» та «Менеджмент».
2003 року захистила кандидатську дисертацію «Договір довірчого управління майном як форма реалізації правового інституту довірчого управління майном в Україні» та здобула науковий ступінь кандидата юридичних наук;
2013 року захистила докторську дисертацію: «Захист охоронюваних законом інтересів у цивільному праві» та здобула науковий ступінь доктор юридичних наук;
Доцент кафедри цивільно-правових дисциплін (2013 р.);
Професор кафедри цивільно-правових дисциплін (2014 р.).
Член редакційних колегій наукових фахових видань та спеціалізованих вчених рад:
Заступник голови редакційної колегії фахового видання «Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Право».
Здійснювала наукове керівництво здобувачів зі спеціальності – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. Була головою спеціалізованих вчених рад у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна.
Поєднувала науково-педагогічну роботу та практичну фахову діяльність.
Була:
Арбітром Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України;
Експертом з ліцензування та акредитації вузів Міністерства освіти і науки України;
Провідним науковим співробітником Науково-дослідного інституту правового забезпечення інноваційного розвитку НАПрН України;
Членом науково-консультативної ради при Верховному Суді України;
Членом асоціації правників України;
Членом фундації медичного права і біоетики.
У науковому доробку більше 100 наукових і навчально-методичних праць, надрукованих у вітчизняних і зарубіжних виданнях, серед них 8 монографій (з них 4 розділи в колективних монографіях), 80 наукових та 4 навчально-методичних видань.
Нагороджена відзнаками:
Грамота ректора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (2010 р.);
Премія імені В. Н. Каразіна II ступеня (2013 р.);
Диплом Національної академії державного управління при Президентові України та Харківської обласної державної адміністрації за кращу роботу у номінації «Наукові й науково-методичні продукти у сфері публічного управління» (2014 р.);
Подяка Національної академії педагогічних наук України (2014 р.);
Почесна грамота Національної академії правових наук України (2015 р.).
Серпень 2019 – грудень 2019 рр. – голова Комітету Верховної Ради з питань правової політики.
28 грудня 2019 була призначена на посаду т.в.о. Директора Державного бюро розслідувань.
17 березня 2020 призначена на посаду Генерального прокурора.

Говда Роман Михайлович

Народився: 10 грудня 1980 року в місті Новояворівськ Яворівського району Львівської області.
Освіта: вища, у 2003 році закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка за спеціальністю «Правознавство», кваліфікація магістр права.
З серпня 2003 року працював в органах прокуратури Житомирської області на посадах: помічника прокурора Корольовського району м. Житомира; прокурора, старшого прокурора, заступника начальника та начальника відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства управління нагляду за додержанням законів органами‚ які проводять оперативно-розшукову діяльність‚ дізнання та досудове слідство прокуратури області.
З жовтня 2010 року працював в Генеральній прокуратурі України на посадах: прокурора, старшого прокурора та заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Головного управління нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності‚ дізнання та досудового слідства, заступника начальника та начальника відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Головного управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, першого заступника начальника управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України.
З квітня по вересень 2015 року обіймав посаду прокурора Одеської області.
З вересня 2015 року по травень 2016 року – заступник Генерального прокурора України.
З червня по липень 2016 року обіймав посаду заступника начальника Департаменту забезпечення діяльності керівництва Генеральної прокуратури України.
З липня 2016 року по грудень 2019 року – прокурор міста Києва.
У квітні 2020 року призначений на посаду начальника Другого управління організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами Офісу Генерального прокурора.
З квітня по липень 2020 року обіймав посаду першого заступника прокурора міста Києва.
З 29 липня 2020 року – перший заступник Генерального прокурора.
Заохочувався Генеральним прокурором України. Нагороджений нагрудними знаками «Почесний працівник прокуратури України», «За сумлінну службу в органах прокуратури» та «Подяка за сумлінну службу в органах прокуратури» ІІІ ступеня.

Симоненко Олексій Юрійович

Народився: 18 вересня 1976 року у м. Чугуїв Харківської області.
Освіта: у 1998 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство», кваліфікація юрист.
З травня 1998 року по березень 2006 року працював в органах прокуратури міста Києва на посадах стажиста на посаді помічника прокурора, помічника прокурора, слідчого прокуратури Ватутінського району м. Києва; слідчого прокуратур Деснянського та Оболонського районів м. Києва; старшого помічника прокурора, старшого слідчого прокуратури Оболонського району м. Києва.
З березня 2006 року по травень 2010 року працював в органах прокуратури Київської області на посадах слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області; старшого помічника прокурора Київської області з питань правового забезпечення; начальника слідчого відділу слідчого управління; заступника начальника, начальника відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури слідчого управління прокуратури Київської області.
З травня 2010 року по червень 2018 року проходив службу в органах Служби безпеки України на посадах офіцерського складу.
З 27 березня 2020 року – заступник Генерального прокурора.
Указом Президента України присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України». Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України.

Мустеца Ігор Васильович

Народився: 23 червня 1980 року в місті Чернівці.
Освіта: вища, у 2001 році закінчив Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича за спеціальністю «Правознавство», кваліфікація юрист, у 2013 році – Національну академію прокуратури України за спеціальністю «Правознавство», кваліфікація магістр права. Кандидат юридичних наук.
З серпня 2001 року по листопад 2002 року проходив службу в органах УПМ ДПА Чернівецької області.
З листопада 2002 року працював в органах прокуратури Чернівецької області на посадах: помічника прокурора м. Чернівці; прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури області; заступника прокурора Садгірського та Шевченківського районів м. Чернівці; прокурора Шевченківського району м. Чернівці; заступника прокурора Чернівецької області.
З вересня 2016 року по квітень 2020 року обіймав посаду першого заступника прокурора Чернівецької області.
З 2 квітня 2020 року – заступник Генерального прокурора.
Указами Президента України присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України», нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
Заохочувався Генеральним прокурором України. Нагороджений нагрудними знаками «Подяка за сумлінну службу в органах прокуратури» ІІІ ступеня, «За сумлінну службу в органах прокуратури», «Почесний працівник прокуратури України».

державний радник юстиції 3 класу

Мамедов Гюндуз Айдинович

Народився 26 жовтня 1974 року у м. Гянджа‚ Азербайджан.
У 1996 році закінчив Одеський державний університет імені І.І. Мечникова і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство». Кандидат юридичних наук, доцент.
З жовтня 1996 року по серпень 2012 року  працював у прокуратурі Приморського району м. Одеси Одеської області на посадах помічника прокурора-стажиста, помічника прокурора, заступника та першого заступника прокурора району.
З серпня 2012 року по березень 2013 року працював у прокуратурі Київської області прокурором відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури слідчого управління та відділу наглядової діяльності при проведенні досудового розслідування в органах прокуратури слідчого управління прокуратури Київської області.
З березня 2013 року по грудень 2013 року – головний науковий співробітник відділу досліджень проблем протидії злочинності Науково-дослідного інституту Національної академії прокуратури України.
З грудня 2013 року по липень 2014 року – начальник слідчого відділу Дніпровської екологічної прокуратури.
З липня 2014 по грудень 2015 року – прокурор м. Одеси Одеської області.
З грудня 2015 року по серпень 2016 року – заступник прокурора Одеської області.
З серпня 2016 року по жовтень 2019 року – прокурор Автономної Республіки Крим.
На підставі рішення Ради прокурорів України наказом Генерального прокурора від 18 жовтня 2019 року № 1151ц призначений заступником Генерального прокурора.
Указом Президента України присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України». Заохочувався Генеральним прокурором України. Нагороджений нагрудним знаком «Почесний працівник прокуратури України».

Якубовський Максим Вікторович

Народився: 10 грудня 1973 року в місті Кіровоград.
Освіта: вища, у 1996 році закінчив Одеський державний університет імені І.І. Мечнікова за спеціальністю «Правознавство», кваліфікація юрист.
З серпня 1996 року почав трудову діяльність в органах прокуратури Одеської області на посаді стажиста помічника транспортного прокурора Південно-Української транспортної прокуратури.
З березня 2000 року до лютого 2003 року працював в Генеральній прокуратурі України на посадах слідчого та старшого слідчого в особливо важливих справах.
З травня 2003 року до лютого 2004 року працював юрисконсультом в одній із юридичних фірм міста Києва.
З лютого 2004 року до лютого 2012 року обіймав посади старшого слідчого в особливо важливих справах, старшого прокурора, заступника начальника відділу та начальника відділу Генеральної прокуратури України.
З лютого 2012 року до липня 2014 року займався приватною адвокатською діяльністю. Працював у «Незалежному українському центрі правових ініціатив і експертиз «Правова держава», а також помічником-консультантом народного депутата України Москаля Г.Г.
З липня 2014 року до лютого 2018 року обіймав посади: першого заступника начальника управління нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Головного управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату та нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Генеральної прокуратури України, заступника Головного військового прокурора – начальника управління процесуального керівництва Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, заступника Головного військового прокурора Генеральної прокуратури України та військового прокурора Південного регіону України.
У подальшому з лютого 2018 року до вересня 2020 року проходив військову службу.
З 10 вересня 2020 року – заступник Генерального прокурора.
Указом Президента України йому присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України». Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Заохочувався Генеральним прокурором України. Нагороджений нагрудними знаками «Подяка за сумлінну службу в органах прокуратури» ІІІ ступеня, «Подяка за сумлінну службу в органах прокуратури» ІІ ступеня.