РІШЕННЯ № 11/2-1462дс-19 від 16.12.2019

ТРЕТЯ КАДРОВА КОМІСІЯ
З РОЗГЛЯДУ ДИСЦИПЛІНАРНИХ СКАРГ
ПРО ВЧИНЕННЯ ПРОКУРОРОМ ДИСЦИПЛІНАРНОГО ПРОСТУПКУ
ТА ЗДІЙСНЕННЯ ДИСЦИПЛІНАРНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО ПРОКУРОРІВ

    РІШЕННЯ  

       
16 грудня 2019 року                                                                       Київ                                       № 11/2-1462дс-19

Про відмову у відкритті дисциплінарного провадження

Член третьої кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Кондратенко Олександр Олександрович, розглянувши дисциплінарну скаргу ОСОБА-1 про вчинення прокурором Генеральної прокуратури України ОСОБА-2 дисциплінарного проступку,

 

 

До третьої кадрової комісії (далі – Комісія) 2 грудня 2019 року надійшла дисципліна скарга ОСОБА-1 про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Генеральної прокуратури України ОСОБА-2.
Для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження автоматизованою системою цього ж дня вказану скаргу розподілено за членом Комісії Кондратенком О.О.
Вивченням доводів, викладених у скарзі, встановлено, що вони не містять конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку в діях прокурорів згідно зі статтею 43 Закону України «Про прокуратуру».
У дисциплінарній скарзі її автор вказує, що на підставі рапорту старшого прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА-2 з приводу постановлення 22 січня 2014 року слідчим суддею Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА-1 завідомо неправосудного рішення, обравши щодо незаконно притягнутого до кримінальної відповідальності ОСОБА-3 найсуворіший захід – тримання під вартою, були внесені 15 травня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000000902 відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 375 КК України.
Вказані дії, на думку скаржника, прокурор вчинив без всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин справи, а лише з кар’єристських спонукань, з метою отримання неправомірної вигоди у виді просування по службі.
Під час здійснення досудового розслідування ОСОБА-1 16 липня 2015 року вкручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 375 КК України.
Крім того, як стверджує автор скарги, у межах кримінального провадження прокурор ОСОБА-2 16 липня 2015 року підробив доручення в порядку частини другої статті 36 КПК України на ім’я слідчого в ОВС першого слідчого відділу управління з розслідувань особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Білашу В.О. щодо проведення процесуальної дії – вручення слідчому судді ОСОБА-1. повідомлення про підозру.
ОСОБА-1 також стверджує про порушення прокурором презумпції невинуватості. На підтвердження вказаного доводу посилається на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 9 листопада 2015 року у справі № 757/27081/15-к, якою задоволено її заявою про відвід старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА-2 від досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420151000000000902.
У доповненні до дисциплінарної скарги ОСОБА-1 вказує на порушення кримінального процесуального законодавства під час винесення прокурором постанови від 15 липня 2015 року про об’єднання матеріалів досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 42015000000001507 та  № 420151000000000902.
З огляду на вказане скаржник просить притягнути прокурора до дисциплінарної відповідальності.
При прийнятті рішення за дисциплінарною скаргою член Комісії керується таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Під час своєї діяльності Комісія здійснює повноваження визначені Законом України «Про прокуратуру», розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, Порядком роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233, Порядком розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, затвердженого наказом Генерального прокурора від 4 листопада 2019 року № 266, та іншими нормативно-правовими актами.
Зважаючи на вказане Комісія як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність прокурорів, не наділена повноваженнями органу досудового слідства щодо перевірки фактів можливого вчинення прокурором кримінального правопорушення, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.
З приводу доводів скаржника щодо неправомірних рішення, дії та бездіяльність прокурорів під час здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях член Комісії виходить з наступного.
Згідно із частиною першою статті 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Положеннями абзацу 2 частини першої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.
Кримінальним процесуальним кодексом України (статтями 303 та 308) визначено, які саме рішення, дії чи бездіяльність прокурора можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Вищезазначені норми Закону встановлюють межі дисциплінарного провадження з метою убезпечення прокурорів від впливу на них і створення перешкод при здійсненні ними своїх повноважень відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, є гарантією самостійності прокурорів у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, заборонено.
Зважаючи на викладене, підставою для дисциплінарного провадження можуть бути лише факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, встановлені за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу.
Водночас із наведених скаржником доводів та долучених документів не вбачається, що рішення, дії чи бездіяльність прокурора у порядку встановленому статтями 303 та 308 КПК України визнано неправомірними, а також встановлено факт порушення прав осіб або вимог закону.
З приводу доводів про порушення прокурором ОСОБА-2 презумпції невинуватості, визначеної статтею 5 КПК України, член Комісії керується таким.
Відповідно до частини першої статті 62 Конституції України та частини першої статті 17 КПК України особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено у встановленому законом порядку.
Згідно з положеннями статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення й стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Обов’язок доказування винуватості покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, – на потерпілого (стаття 92 КПК).
Положення статті 94 КПК України, що зобов’язують слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінити докази та прийняти відповідне процесуальне рішення.
Такими рішеннями на етапі досудового розслідування є погодження клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання підозрюваної ОСОБА-1, а також підтримання вказаного клопотання в суді. Указуючи в документах чи під час виступу у суді на конкретну особу (підозрюваного), прокурор не може не висловити свої переконання в її винуватості.
Крім того, розглядаючи питання порушення презумпції невинуватості, слід також брати до уваги практику Європейського суду з прав людини, правозастосовна практика якого є важливою для України, оскільки в нашій державі вона разом з Конвенцією є джерелом права та має вищу порівняно з національним законодавством юридичну силу відповідно до статті 9 Конституції України, Віденської конвенції «Про право міжнародних договорів» 1969 року та Закону України «Про міжнародні договори України».
У своєму рішенні у справі «Дактарас проти Литви» Європейського суду з прав людини зазначає, що «для з’ясування того, чи дотримано пункт 2 статті 6, необхідно було зважити не лише на фактичні висловлювання державної посадової особи, а й на контекст, у якому їх було зроблено».
У рішенні «Грабчук проти України» Суд відзначає, що «питання, чи порушує твердження посадової особи принцип презумпції невинуватості, має бути з’ясоване у контексті тих фактичних обставин, у яких це твердження було зроблене».
На підставі викладеного можна зробити висновок, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу до підозрюваного та здійснені прокурором вислови під час розгляду справи в суді, не можуть вважатися такими, що порушують принцип презумпції невинуватості.
З огляду на зазначені обставини дисциплінарна скарга не містить відомостей про допущення прокурором дій, які можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, встановивши наявність підстав для відмови у відкритті дисциплінарного провадження, керуючись підпунктами 7, 8 пункту 22 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», пунктом 2 Порядку роботи кадрових комісій,           пунктами 4, 10, 13, 14 Розділу I Порядку розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження,

 

 

Відмовити у відкритті дисциплінарного провадження стосовно прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням‚ яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань‚ розташованого у місті Києві (з місцем постійної дислокації у місті Києві) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень‚ підслідних Державному бюро розслідувань‚ нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА-2.
Вказане рішення оприлюднити на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), надіслати прокурору, стосовно якого воно прийнято, та особі, яка подала дисциплінарну скаргу.

Член третьої кадрової комісії
з розгляду дисциплінарних скарг
про вчинення прокурором дисциплінарного
проступку та здійснення дисциплінарного
провадження щодо прокурорів                                                                                             О. Кондратенко