РІШЕННЯ № 11/2-1469дс-19 від 16.12.2019

ТРЕТЯ КАДРОВА КОМІСІЯ
З РОЗГЛЯДУ ДИСЦИПЛІНАРНИХ СКАРГ
ПРО ВЧИНЕННЯ ПРОКУРОРОМ ДИСЦИПЛІНАРНОГО ПРОСТУПКУ
ТА ЗДІЙСНЕННЯ ДИСЦИПЛІНАРНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО ПРОКУРОРІВ

    РІШЕННЯ  

       
16 грудня 2019 року                                                        Київ                                      № 11/2-1469дс-19

Про відмову у відкритті дисциплінарного провадження

Член третьої кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Кондратенко Олександр Олександрович, розглянувши дисциплінарну скаргу ОСОБА-1 про вчинення першим заступником керівника Костянтинівської міської прокуратури Донецької області ОСОБА-2 дисциплінарного проступку,

 

 

До третьої кадрової комісії (далі – Комісія) 2 грудня 2019 року надійшла дисципліна скарга ОСОБА-1 про вчинення дисциплінарного проступку першим заступником керівника Костянтинівської міської прокуратури Донецької області ОСОБА-2.
Для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження автоматизованою системою цього ж дня вказану скаргу розподілено за членом Комісії Кондратенком О.О.
Вивченням доводів, викладених у скарзі, встановлено, що вони не містять конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку в діях прокурорів згідно зі статтею 43 Закону України «Про прокуратуру».
У дисциплінарній скарзі її автор вказує, що в провадженні слідчого слідчого відділення Добропільського відділення поліції Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області перебуває кримінальне провадження внесене 12 серпня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (№ 12017050230001266) за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, а саме за фактом подачі громадянкою ОСОБА-3 до Добропільського міськрайонного суду Донецької області підроблених документів з метою оскаржити заповіт ОСОБА-4 та привласнення земельної ділянки.
Процесуальним керівником у цьому кримінальному провадженні визначено прокурора ОСОБА-2.
У зв’язку із порушенням розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні адвокатом ОСОБА-5, який діє в її інтересах, 21 вересня 2017 року керівнику Добропільського відділу Костянтинівської міської прокуратури Донецької області ОСОБА-2 подана скарга.
Із відповіді Костянтинівської місцевої прокуратури від 26 вересня 2017 року вбачається, що матеріали кримінального провадження витребовувались прокуратурою Донецької області, після їх повернення слідчим 25 вересня 2017 року з процесуальним прокурором узгоджені клопотання до суду про тимчасовий доступ до речей та документів.
23 жовтня 2017 року, у зв’язку із відмовою слідчого судді задовольнити клопотання слідчого поліції, адвокатом ОСОБА-5 подано прокурору ОСОБА-2 клопотання щодо оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді Добропільського міськрайонного суду, у задоволенні якого було відмовлено.
26 жовтня 2017 року через неефективне здійснення прокурором ОСОБА-2 нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування адвокатом ОСОБА-5 подано керівнику органу прокуратури заяву про відвід прокурора.
Водночас, як зазначено у відповіді керівника Костянтинівської місцевої прокуратури ОСОБА-7 (від 02.11.2017 р №90/13845 вих. 17), підстав для заміни процесуального керівника він не вбачає.
27 жовтня 2017 року слідчим з прокурором ОСОБА-2 узгоджені повторні відповідні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів.
За результатами їх розгляду слідчий суддя Добропільского міськрайонного суду Донецької області 8 листопада 2017 року виніс дві ухвали, якими надав слідчому тимчасовий доступ до документів, які знаходились у володінні Покровського відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та Шилівської сільської ради Добропільського району Донецької області. Строки дії обох ухвал до 8 грудня 2017року включно.
Разом з тим, як вказує скаржник, слідчий не провів вказані слідчі дії у строк, визначений рішенням суду, а прокурор в межах своєї компетенції не проконтролював їх виконання.
Натомість 23 грудня 2017 року виніс постанову про закриття кримінального провадження, яку було оскаржено до слідчого судді.
Однак перед розглядом скарги прокурор ОСОБА-2 надав постанову від 12 січня 2018 року про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 23 грудня 2017 року.
19 січня 2018 року адвокатом ОСОБА-5 подано прокурору ОСОБА-1 клопотання з приводу надання слідчому вказівок про проведення слідчих (процесуальних) дій у кримінальному провадженні № 12017050230001266.
Водночас процесуальним прокурором будь-яких процесуальних рішень за наслідками розгляду цього клопотання не приймалося, що стало підставою для оскарження його бездіяльності до суду.
12 лютого 2018 року слідчий суддя Добропільського міськрайонного суду виніс ухвалу, якою задовольнив скаргу потерпілої ОСОБА-1 на бездіяльність прокурора (процесуального керівника) ОСОБА-2 у кримінальному провадженні № 12017050230001266, та зобов’язав останнього невідкладно розглянути в межах провадження клопотання потерпілої ОСОБА-1 від 19 січня 2018 року з виконанням вимог частини другої статті 220 КПК України.
На виконання вказаної ухвали прокурор ОСОБА-2 виніс постанову від 16 лютого 2018 року, якою відмовив у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА-5.
Надалі слідчим повторно винесено постанову про закриття кримінального провадження, яку також було оскаржено.
Зокрема, ухвалою слідчого судді Добропільського міськрайонного суду від 1 листопада 2019 року постанову слідчого СВ Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області від 16 березня 2017 року про закриття кримінального провадження скасовано.
З огляду на викладене скаржниця вважає, що через неналежне  процесуальне керівництво у кримінальному провадженні допущено порушення вимог кримінального процесуального законодавства та, як наслідок, порушення розумних строків досудового розслідування.
На підставі викладеного скаржник просить притягнути прокурора до дисциплінарної відповідальності.
При прийнятті рішення за дисциплінарною скаргою член Комісії керується таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями абзацу 2 частини першої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.
Кримінальним процесуальним кодексом України (статтями 303 та 308) визначено, які саме рішення, дії чи бездіяльність прокурора можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Частиною першою статті 36 КПК України визначено, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Вищезазначені норми Закону встановлюють межі дисциплінарного провадження з метою убезпечення прокурорів від впливу на них і створення перешкод при здійсненні ними своїх повноважень відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, є гарантією самостійності прокурорів у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, заборонено.
Зважаючи на викладене, підставою для дисциплінарного провадження можуть бути лише факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, встановлені за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу.
Із наведених скаржником доводів та долучених документів вбачається, що лише ухвалою слідчого судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2018 року у справі № 227/2957/17 визнано бездіяльність прокурора (процесуального керівника) ОСОБА-2 у межах кримінального провадження № 12017050230001266, тобто під час розгляду клопотання ОСОБА-1 від 19 січня 2018 року, та зобов’язано прокурора невідкладно розглянути вказане клопотання останньої в порядку частини другої статті 220 КПК України.
Підставою для задоволення скарги стали порушення прокурором процесуальних норм під час вирішення клопотання (невинесення постанови про відмову в задоволенні клопотання). При цьому скаржником надано докази, що вказана ухвала слідчого судді прокурором ОСОБА-2 виконана.
Визнання судом дій прокурора неправомірними не є безумовною підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також не може слугувати беззаперечним підтвердженням неефективності здійснюваного ним процесуального керівництва.
Згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України відповідальність за ефективність досудового розслідування покладена не на прокурора, а на орган досудового розслідування, тому сам факт нерозкриття злочину не може свідчити про неефективність процесуального керівництва. Роль прокурора в кримінальному процесі як одного з представників сторони обвинувачення відрізняється від ролі слідчого та полягає в тому, що прокурор повинен забезпечити наявність достатніх та допустимих доказів для звернення до суду з обвинувальним актом, проте не зобов’язаний збирати докази замість слідчого. Іншими словами, проведення прокурором самостійно слідчих дій повинно бути направлено на доповнення або перевірку допустимості доказів, здобутих органом досудового розслідування, а не на самостійне здобуття цих доказів. У будь-якому випадку самостійне здобуття доказів прокурорами не є їхнім службовим обов’язком, оскільки жодною нормою закону прокурор не зобов’язаний розкривати злочини. Вказівки прокурора у кримінальних провадженнях мають бути направлені й на здобуття, і на закріплення доказів. Проте в будь-якому разі, чи буде це завдання виконане, залежить від якості виконання слідчими вказівок прокурора. Також варто врахувати, що наразі чинним законодавством прокурори в України позбавлені повноважень щодо ініціювання відповідальності слідчих за невиконання ними вказівок та незабезпечення ефективності розслідування загалом.
Викладені висновки відображені й в документах органів Ради Європи та обумовлені тим, що у всіх країнах-членах Ради Європи прокурори визначаються представниками системи правосуддя. У зв’язку з цим  у Рекомендації Комітету міністрів (2000)19 для держав-членів щодо ролі прокуратури у системі кримінального правосуддя (параграф 20) та Звіті Європейської Комісії за демократію через право (Венеціанська комісія) щодо європейських стандартів незалежності судової системи: частина II – Прокуратура (параграфи 15-16) вказано, що прокурор повинен діяти в судовому порядку та не повинен за будь-яку ціну домагатися засудження. У законі повинно міститися положення, що стосується обов’язку чинити справедливо й неупереджено при прийнятті рішення про порушення або непорушення кримінальної справи. Прокурор повинен бути об’єктивним і справедливим під час судового розгляду, викласти всі наявні достовірні докази перед судом, забезпечити дотримання принципу рівності сторін і надати всі відповідні докази, а не лише ті, що сприяють версії обвинувачення. Якщо докази, які свідчать на користь обвинувачуваного, з якоїсь причини не можуть бути розголошені, обов’язком прокурора може бути припинення процедури обвинувачення.
З огляду на зазначені обставини дисциплінарна скарга не містить відомостей про допущення прокурором дій, які можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, встановивши наявність підстав для відмови у відкритті дисциплінарного провадження, керуючись підпунктами 7, 8 пункту 22 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», пунктом 2 Порядку роботи кадрових комісій,           пунктами 4, 10, 13, 14 Розділу I Порядку розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження,

 

 

Відмовити у відкритті дисциплінарного провадження стосовно першого заступника керівника Костянтинівської міської прокуратури Донецької області ОСОБА-2.
Вказане рішення оприлюднити на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), надіслати прокурору, стосовно якого воно прийнято, та особі, яка подала дисциплінарну скаргу.