Недоторканність депутатів, бурштинова мафія та держзрада Януковича: коли ГПУ доведе справи до кінця

В інтерв'ю "5 каналу" генеральний прокурор Юрій Луценко розповів про притягнення шести депутатів до кримінальної відповідальності, перебіг справи президента-втікача Януковача у держраді та як вирішуватиметься питання з "бурштиновою мафією"

– Вітаю, пане Юрію. Давайте розпочнемо з цих шести депутатів, позаяк зараз розпочинається депутатський тиждень. Які шанси на те, що недоторканність з них таки знімуть, ви це зважували, чи це не важливо?

– Ні, я не зважую можливість голосування чи не голосування депутатів, це не моя компетенція. Я зважую, чи є достатньо доказів вини ймовірних кримінальних порушень з боку депутатів, тут я обов'язково маю зважувати. Далі іду до Верховної Ради. Пропоную надати елементарну можливість продовжувати досудове слідство. Ще раз підкреслюю, не посадити, не розстріляти, не оголосити злочинцями. А просто, як і всіх інших українців, цих шістьох депутатів допитати, вжити інших передбачених законом оперативно-пошукових можливостей і ймовірно, якщо здобудемо достатньо доказів, звернутися до суду. Я глибоко переконаний, що ні тут, у Генпрокуратурі, ні у Верховній Раді, комітеті чи навіть залі не може бути суду. Суд знаходиться на іншій площині. Наше завдання – зібрати докази, депутатське завдання – надати таку можливість для роботи правоохоронних органів без перепон, завдання суду – вислухати захист і обвинувачення. Так має бути в будь-якій країні.

– А якщо не знімають недоторканність, що далі, ви прораховували важелі?

– Перш за все, давайте, щоб розуміли глядачі, які є можливості. Я подаю подання, комітет уже повідомив, що буде слухати 5 днів кожного депутата окремо. Яке рішення може прийняти комітет? Погодитися з поданням, не погодитися з поданням, але у будь-якому з цих двох випадків все одно остаточне слово за залою Верховної Ради. Щоправда, є інша опція для комітету, яка зараз активно дебатується серед захисту шістьох депутатів, – повернути матеріали назад. Це зупиняє можливість розглядати її в сесійній залі. Ускладнюється це все тим, що всі фракції хочуть захистити своїх членів.

– І в регламентному зокрема чотири нарфронтовці, і в них є їхній клієнт також.

– Я не хочу зараз думати погано про членів комітету, але все буде видно у прямій трансляції. Я вважаю, що у нас зібрано достатньо доказів для того, щоб переконати неупереджених депутатів, і тут ключове – неупереджених, у необхідності зняття депутатської недоторканності і продовження досудового слідства. Ми маємо у законний спосіб здобуті перехоплення телефонних розмов, які свідчать про фейковість, сфальшування фактично декларації пана Дейдея, ми маємо всі підстави вважати, що пан Лозовий не заплатив податки, бо він не може пояснити свої джерела, й елементарна арифметика показує, що він винен державі 1 млн 700 тис., ми маємо повні докази вини пана Довгого через покази його підлеглих, які свідчать, що він так тиснув на них задля того, щоб протягнути через сесію незаконне розбазарювання земель заказника, що заборонено чинним законодавством. Ми маємо блискучу операцію НАБУ по впровадженню в депутатське середовище, і пан Поляков, і пан Розенблат, на жаль, займалися вимаганням коштів за здійснення своїх депутатських повноважень. Все це буде супроводжуватися демонстрацією аудіозаписів, відеозаписів, документами. І з моєї точки зору, ні в комітеті, ні у Верховній Раді не має відбутися суд. Має відбутися просто перевірка – є докази ймовірного створення кримінальних правопорушень? Так, вони є. Чи достатні – буде визначати тільки суд. Я звичайно дуже потребую громадської підтримки. Практично ці справи ми будемо представляти вдвох з керівництвом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, де будуть наші слідчі і прокурори, детективи і прокурори. Безумовно мені б хотілося, щоб суспільство нагадало депутатам – феодальний аргумент у вигляді депутатської недоторканності має бути скасовано, якщо не для всіх, то принаймні для тих, ким зацікавились правоохоронні органи. При цьому хочу підкреслити – я не полюю за депутатами. Підтвердженням цього є, наприклад, справа Лозового, яку порушувала Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Вони його звинувачували у незаконному збагаченні. Генеральна прокуратура вказала, що один з основних предметів так званого незаконного збагачення, операції навколо нього відбувалися до того, як пан Лозовий став депутатом, а значить, на нього не поширюється незаконне збагачення. Відтак цей елемент відпав. Попри будь-яке моє ставлення до будь-яких персонажів, до їхніх матюків в ефірі на мою адресу, я був і буду залишатися об'єктивним. Там, де є підстави – ідемо в суд, там, де їх немає – хто б це не був, я не буду їх переслідувати.

– Якщо, припускаємо, вмикається фактор політики, і ті чи інші політичні сили на голосуванні чи у комітеті, чи у сесійній залі, не знімається недоторканність, як це вплине на подальші процесуальні дії? Ми знову будемо восени заходити на цей процес – вдруге?

– Якщо раптом будуть немотивовані рішення комітету або Верховної Ради – це не зупинить наші дії. Ми знайдемо відповідь і через наступне подання Верховної Ради і через інші дії щодо тих, хто хоче зараз захистити своїх корупціонерів.

– Почуто Добкін – це приготуватися Кернесу?

– Ні, не приготуватися – це одна справа. Ви погано читаєте. Там написано – у складі групи. Насправді, якщо вас це цікавить, можу розказати справу. У Харкові існує великий житловий забудовник, він має великі обсяги землі під орендою і кожен місяць платить за цю оренду достатньо серйозні гроші. І в один прекрасний день він раптом думає – а чому мені їх платити? Цей забудовник відмовляється від оренди, в цей же день створює так званий житловий кооператив із себе та ще чотирьох осіб, у той же день звертається у Харківську міську раду, у той же день пан Кернес як секретар цієї ради розписує це подання на відповідні служби, в цей же день відбувається сесія і в цей же день 5 щасливих членів житлового кооперативу задля, як каже закон, забезпечення житлом членів кооперативу або покращення своїх житлових умов отримує 23 ділянки загальним розміром 60 гектарів. На цих ділянках будуються колосальні будови, тисячі людей отримують квартири, але Харківська міська рада тепер не отримує ні копійки, бо ця земля відведена кооперативщикам не в оренду, не у використання, а в безкоштовну власність. Тому в цій оборудці шахраями є забудовники, бо це не житловий кооператив, і це встановлено слідством, є також їхні спільники, які допомагали їм обдурити сесію і не платити грошей – це, за нашою версією, секретар міської ради Кернес і голова міської ради Добкін. Я казав про те, що це слідство вийде на фінал, і зараз ми на цьому фіналі.

– А скільки у цій справі людей, котрі сприяли скоєнню злочину?

– Достатньо багато. Пред'явлено підозри кільком особам нижчого рангу, також знаходилася під арештом, а зараз через серйозну велику заставу у декілька мільйонів вийшла, заступник міського голови пані Вінникова. Таким чином вимальовується ціла група зловмисників, які сприяли махінаторам не платити державі або місцевому самоврядуванню достатньо великі кошти.

– Справа Розенблата, там фігурують, у пресі з'явилося, 12 суддів, 10 прокурорів, котрі так чи інакше були замішані в цих оборудках. Тобто там прокурорська чистка буде серйозна?

– Я не вбачаю вини ні суддів, ні прокурорів.

– Вони тоді як фігурують?

– Що відбувалося. Розенблат постійно, як мені видається, цікавився тим, що відбувається навколо теми бурштину. Наприклад, мені написав разом з іншим депутатом запит про те, що у Житомирській області існує три компанії, які незаконно отримали ліцензію на видобуток бурштину зобов'язанням відповідних земель – це було, якщо я не помиляюсь, у 2014 році відведення. Три компанії подали заявку у Держгеологію. Держгеологія, як видається, спеціально не розглянула ці заявки і по принципу мовчазної згоди вони отримали три ліцензії. Про те, що обласна рада була проти, про те, що місцеві ради були проти, а це значить суперечить. Що я роблю після цього – піднімаю трубку і даю вказівку Житомирському прокурору. Житомирська прокуратура порушує справу по двох напрямках. Перше, йде в суд і районний суд анулює ці дозволи як незаконні, і друге, кримінально переслідує тих, хто ймовірно наніс збитки державним інтересам – це керівництво Держгеології, і відповідно керівництво тих компаній. Розенблат очевидно, якимось чином знаючи про це все, кожен раз говорить суму винагородження за дії прокурорів, дії суддів тощо.

– Він так себе прикриває?

– Є два варіанти. Або він ділився цими коштами з прокурорами і суддями, що я не бачив у матеріалах справи, або він просто, знаючи про ці дії, використовував їх для доїння зацікавленої фірми. Слідство встановить. Якщо хтось із прокурорів чи суддів отримував частину хабарів від рабської фірми, значить вони звичайно злетять зі своєї роботи. Якщо цього не відбувалось, значить це свідчить про шахрайство у діях народних депутатів, які використовували відомі їм документи для отримання незаконної фінансової винагороди.

– Справа Розенблата може стати початком розкручення бурштинової мафії?

– Ні, не думаю. Бурштинова мафія не залежить від Розенблата і Полякова. Як на мене, це справа про мораль народних обранців. Але вони не мали жодного, принаймні ці персонажі, серйозного впливу на ситуацію з бурштином. Ситуацію з бурштином потрібно регулювати або законом, або постановою. Держава повинна запропонувати легальний спосіб для тисяч дрібних копачів бурштину. Держава повинна створити умови, коли будуть ліквідовані сотні бандитських загонів, які наживаються навколо цього. І держава, звичайно, повинна забезпечити можливість інвесторам та покупцям спокійний неконтрабандний спосіб закупівлі і перевозки українського бурштину. Хочу нагадати, що тіньовий обіг бурштину на початку моєї діяльності, коли я прийшов сюди і почав розбиратися, був практично однаковий з видатками на війну. Минулого року разом із СБУ та МВС ми завдали удару по рівненській бурштиновій мафії – а це ключове, три четверті всього незаконного видобутку – і думаю, що ліквідували приблизно 70% із кришувальників. Ми збираємось і далі наводити порядок у Волинській, Житомирській та Рівненській області, але це безкінечна сізіфова праця, якщо ми не отримаємо від держави легальних можливостей його видобутку. Я сам з Рівненщини і прекрасно розумію, що відбувається, на Поліссі іншої роботи немає, на Поліссі це єдиний спосіб заробітку для багатодітних сімей, в яких подекуди 10-15 дітей. На Поліссі це єдине джерело їхнього місцевого багатства, і люди кажуть "ми не хочемо порушувати закон, дайте нам правила", і власне депутати мали б дати ці правила. Натомість депутати просто заробляли на цій обставині, але не врегульовували питання. Тому справа проти Розенблата і Полякова не стосується. Наприклад засудити їх чи не засудити – від цього не закриється бурштинова мафія і незаконний видобуток бурштину. Це просто ще раз показує якість народних обранців. Якщо суд встановить в їхніх діях склад злочину, це покаже моральне обличчя тих, хто знаючи проблему, замість того щоб її вирішувати як народний обранець, вирішує свої особисті проблеми. Ще раз кажу, якщо суд це доведе. Поки що саме така версія є у слідства, люди займалися шахрайством, здирництвом, але сказати, що Розенблат глава бурштинової мафії – це велике перебільшення.

– Якщо розвивати далі вашу логіку, так, безумовно має бути законодавча база, але при цьому напевне держава має покарати всіх тих, хто принаймні останнім часом тримав всі потічки у своїх руках. Місцевих, як не спитаєш, послухайте вам раз по затильнику дали, два, а вони кажуть, так, всі ниточки ведуть на Київ.

– Не згоден із цим. Всі ниточки вели принаймні рік тому до обласної прокуратури і подекуди до обласної адміністрації. І все, що стосується силовиків, які кришували, це були затримані, арештовані і зараз уже в суді, підкреслюю – у суді. Мені дійсно не подобається, що суд першим ділом відпустив їх з-під арешту і дав заставу, але суд почався. І звичайно, я просив би суспільство уважно слідкувати за цим судом, щоби громадянин Боровик, який за нашими доказами кришував дві третини нелегального видобутку бурштину в області, відповів, за рештою третиною ми займаємося. Я не можу анонсувати наші дії.

– Повертаючись до депутатського корпусу. Рибалка каже, що нібито Генпрокуратура зняла з нього претензії стосовно його декларацій?

– Так. У нас перевірка йде по десятках народних депутатів, і здебільшого вона показує повноту сплати податків. У деяких випадках, приблизно в десяти-п'ятнадцяти, у нас є запитання про повноту. Для цього замовлено відповідні експертизи, або відбувається оскарження рішень самими депутатами. На цей момент перша ластівка була депутат Бобов, який підозрювався у несплаті близько 1,5 млн доларів податків. Він їх заплатив. Диспозиція цієї статті унікальна у нашому Кодексі. Якщо податки сплачені – справа закривається. Тому я відкликав подання на пана Бобова одразу після того, як отримав платіжки і інформацію про те, що державний бюджет отримав ці кошти. Другий приклад – пан Лозовий. Він показує у себе, що тримає вдома готівку та цінності не менш ніж на 9 млн гривень, а сплачені податки за весь час його трудової діяльності показують, що він платив їх набагато меншою сумою. Якщо цю суму беремо – отримуємо з неї 17% податку на доходи фізичних осіб плюс відповідна ставка від військового збору. Отримуємо недоплачених 1,7 млн гривень. Якщо до висунення підозри депутат сплатить цю суму, ця справа також буде закрита, якщо ні – то ні. У випадку з іншими багатьма депутатами ми не вбачаємо несплати, в тому числі такої проблеми немає у депутата Рибалки. На жаль, є інші проблеми у фірмах, які пов’язані з його сім’єю, якими він раніше керував, а зараз, ставши депутатом, ними керують інші члени його родини. Дійсно, слідство перевіряє багато епізодів по діяльності його концерну, у тому числі пов’язаного з підконтрольним його сім’ї підприємством, яке знаходиться на території Росії у Липецьку.

– Ця історія з депутатами. Вони належать до різних політичних сил, але все одно, коли навіть ці прізвища були озвучені, прозвучало обов'язково так. А коли у нас у переліку з'являться Бойко, Новинський, чи то з фінансових чи то з інших підстав претензій з боку правоохоронних структур?

– Я категорично проти того, щоб від прокуратури вимагали прізвища. Тут не стіл замовлень. Я вважаю, що ми робимо свою справу, в тому числі по згаданих вами персонажах, але не збираюся виконувати будь-які замовлення на конкретні прізвища: а посадіть ось цього, або відпустіть ось цього. Так тут уже було, у цьому приміщені так було, але так не буде. У резонансній справі про так звані вишки Бойка ми рухаємось. Як відомо, досить довгий час у СІЗО за гратами провів син народного депутата Олександр Коцюба, і зрештою він пішов на угоду зі слідством. У цій достатньо товстій угоди він, як і належить за законом, прописав відомі йому факти щодо керівництва організованого злочинного угруповання, яке розкрадало державні кошти в особливо великих розмірах під час закупівлі нафтодобувних веж. Ми зараз ведемо слідство згідно цих показів щодо діючого народного депутата. Коли воно буде завершено, я прийду у Верховну Раду, планую зробити це восени.

– Стосовно іншого ракурсу, не фінансово-корупційного, а стосовно "Опоблоку". Дніпро – 9 травня там місцевий рівень ми зрозуміли, але все одно ми розуміємо…

– Слідство активно рухається.

– А до інших "опоблоківців" можуть бути претензії? Почув, що ви не будете анонсувати прізвища, але дразливе питання для суспільства?

– Я не ділю правопорушників на політичні приналежності. Це було б і незаконно, і неморально. Ще раз стверджую – злочинці не мають національності і не мають партійності. Вони просто злочинці. Знаходяться, на жаль, у більшості відомих політичних сил нашої країни. Ми займаємося багатьма справами, пов'язаними з тими чи іншими політичними силами, іншими членами тих чи інших політичних сил, але розділяти окремо слідство проти Опоблоку або проти БПП, я вважаю це неприйнятним.

– То скоріш за все справа стосовно сепаратизму або підігрування Росії, тут уже насправді байдуже, яка сила, але як не крути, це все одно виходить не одні і ті самі назви.

– Це інше питання. Те, що суд над Єфремовим доходить до фінального етапу, дає частково відповідь на ваше запитання.

– А він доходить? Бо зараз у медіа на певному етапі прізвище Єфремов просто зникло. Ніби нічого не відбувається.

– Це особливість нашої медіа, їх цікавить тільки момент затримання, а потім суди не цікавлять. І суди над розстрілами на Майдані проходять у напівпорожніх приміщеннях і суди Єфремова не користуються великою популярністю, але вони ідуть.

– Коли фінал?

– Не можу сказати, коли фінал. Бо це залежить від судді, але зараз іде активний допит ключових свідків у справі Єфремова. Те саме відбувається – і там набагато більше свідків і потерпілих – у справах розстрілів на Майдані. Тут мені здається питання більше до тих, хто висвітлює, а не до тих, хто представляє обвинувачення.

– По Януковичу додаткові обставини, фактично це інша справа, вони щось змінюють потенційно у його долі та його прибічників, його соратників. Є державна зрада і є звинувачення у причетності до розстрілу?

– Щодо Януковича ми маємо цілу низку справ, пов'язаних з екс-президентом, я би сказав більше, з людиною, яка фактично створила державну мафію, яка у прагненні грабувати країни не побоялася піти на вбивство мирних демонстрантів, а потім і на запрошення військ сусідньої держави для окупації нашої території. Наше законодавство передбачає, що якщо подається дві справи проти одного фігуранта, вони можуть бути об’єднані в суді. Для того щоби, як ви розумієте, це спосіб, якщо це зробити, то суд ці справи буде слухати набагато довше, тому прийняли тактичне рішення – будемо подавати справи по мірі закінчення попередньої. Перша справа, як на мене, найважливіша. Найпринциповіша – це справа державної зради екс-президента країни. Треба віддати належне судді – він іде чітко по чинному українському та європейському законодавству, і можливо комусь, зокрема мені, не подобається, що це затягується так довго, але суддя робить все по закону. І він самостійний у прийнятті рішень. На цей момент суд вийшов на рішення про початок закінчення підготовчого періоду і початок досудового слідства. Це означає, що найближчий час буде досліджені документи, а потім почнуться виклики дуже відомих свідків. Захист Януковича користується всіма правами, для мене це принципово важливо, бо я пам'ятаю часи, коли в захисту не було ніяких прав. На цей момент Янукович наполягає на своєму бажанні брати участь у суді, допитувати людей, робити заяви тощо. У нього для цього є лише один законний спосіб – прибути в Україну. Інших способів активної участі у судовому слідстві наш закон не передбачає. Очевидно, що він боїться це зробити, при цьому вигадує фантазійні історії про те, що його мають убити під час перетину кордону тощо. Боягузтво пана Януковича достатньо відоме, але це не може стати причиною того, щоби йому дозволили з Москви бути учасником процесу по телевізору. Він по телевізору може лише слухати процес і спілкуватися зі своїм захистом – це право ніхто у нього не може забрати. Але сидіти в Москві і допитувати свідків неможливо. Допитувати свідків обвинувачений може в Києві на процесі. Я наполягаю, що українська держава здатна забезпечити захист Януковичу, навіть коли ми підозрюємо у такому тяжкому злочині. В момент, коли він захоче з’явитися в Україну, Україна гарантує йому достатньо охорону, щоби він був присутній на суді.

– Якщо відкрита друга справа значить ви передбачаєте бодай на обрій фінал першої?

–Як тільки перша справа буде завершена, в той же момент до суду буде передано обвинувачення по справі розстрілів на Майдані, а підозри по цій справі ми оновили завдяки, прямо скажу, титанічній роботі департаменту спеціальних розслідувань, групі прокурорів і слідчих, обвинувачення по подіях розстрілів на Майдані оновлено і вручено у належний спосіб захисту Януковича, Захарченка, Якименка і ряду інших діячів. Слідство і прокурори доповідають мені, що восени ми можемо отримати готовий обвинувальний акт, точніше період залежить від виконання експертиз і багатьох інших дій. Тим не менше, я сподіваюся, що ще цього року ми будемо мати проект обвинувального акту, і як тільки закінчиться справа по державній зраді, як би вона не закінчилась, наступить інша справа – про розстріли на Майдані. Впевнений, що суспільству дуже важливо отримати відповідь по обох цих звинуваченнях. Далі є ряд так званих корупційних справ Януковича: "Межигір’я", "Сухолуччя", інші види зловживань його та членів його організованого злочинного угруповання: Курченка, Клименка, Ставицького, Азарова, Арбузова. Слідство по всім цим справам завершено. Всі ці матеріали знаходяться на розгляді у суді, який має дати нам дозвіл на заочне засудження цих діячів. Як тільки ми отримаємо такий дозвіл, ці процеси також почнуться.

– Чи чули ви історію, на Сході наш суддя в українському вільному місті не побачив складу злочину в діях людини, котра досі називається "голова верховного суду" у когось у бойовиків. Тобто три роки війни, і персонаж досі там, і наш досі чинний суддя не побачив складу злочину. Що з цим робити?

– Єдине, що я можу сказати публічно, те, що має сказати Генпрокурор, – подавати на апеляцію. Все, що я хотів би ще сказати, я мушу тримати при собі, поки я генпрокурор.

– Якщо повертатися до парламентської історії депутатів, на котрих готується подання. Активність ГПУ в поданнях, є такий ризик, принаймні він проговорюється публічно, може або внести… у політичні сили, або навіть заблокувати коаліцію, а натяки на те, що восени може бути номер 7, номер 8, номер 9, взагалі може привести восени до ступору... Тут вже починає вкрадатися велика політика, а власне початок виборів…

– Ви мені пропонуєте закривати очі на дії народних депутатів, щоб зберегти коаліцію? Це неможливо.

– Ні, я хочу почути, як ви будете реагувати, якщо власне буде такий сценарій, коли там почнеться ступор коаліції, БПП почне сваритися з НФ, ми не будемо віддавати свого, ті свого. У вас будуть на підході нові справи, той самий 7, 8, 9, їх також треба подавати. А далі аж до того, що у нас ступор парламенту, а хто винен – генпрокурор винен.

– Я не можу виключити як нових подань народних депутатів, так і дій щодо діючих міністрів. Така в нас робота. Зараз проводиться слідство проти багатьох фігурантів, в тому числі в нас є запитання і до діючих, і колишніх міністрів. І вони також пройшли по якійсь окремій партійній квоті коаліційного уряду. Але послухайте, я ж тут не для збереження коаліції, а для зміцнення закону і справедливості в Україні. Мені здається, єдиною відповіддю політиків на законну і обґрунтовану активність Генпрокуратури або наших колег САП та НАБУ, може бути чесна відповідь. Ми не судді, кожен, хто підозрюється із депутатів або міністрів, має ставати перед слідством, а потім судом з таким же обсягом прав та обов’язків, як і звичайний український громадянин. Покривати своїх є найгіршим методом, який неминуче веде до провалу політичної сили. Ми живемо в Україні, де народ все знає, а ще більше відчуває. Якщо політичні сили почнуть захищати так званих своїх корупціонерів, це закінчиться смертю такої політичної сили. Навпаки, чесна позиція про те, що всі рівні перед законом, дає можливість будь-яким політичним партіям спокійно пройти через зраду одного чи двох чи трьох свої членів, тут немає проблеми. Я, як ви звертаєте увагу, ніколи не підкреслюю партійність підозрюваних, бо ні в кого немає рентгену, перед тим як прийняти у партію. Я також інколи дивуюся, читаючи матеріали, які здобуває слідство проти знайомих мені людей. Я також не думав, що вони можуть таке чинити, і якщо вчинили, то мають відповідати, і партійні білети тут ні до чого. Давайте по другому поговоримо. Ви кажете, що я маю над цим замислитися? О’кей. За минулий рік ми затримали 1200 кримінальних корупціонерів з числа діючої влади, різних чинів від замміністра до голови сільради. У більшості своїй, як ви розумієте, діюча влада представлена правлячою партією, скажіть мені від цього партія понесла якийсь збиток? З моєї точки зору – ні.

– Це один прецедент з тисячі.

– Ви знаєте, я би ще посперечався, що для людей більш важливо – замміністра чи голова районної державної адміністрації, або голова сільради у моєму селищі, або діючий міський голова, або голова служби зайнятості, або начальник управління земельних ресурсів в області, в одній області вже двох хлопнули – колишнього начальника і виконуючого обов’язків на хабарах, або начальник управління юстиції, або заступник міського голови – це ті, хто серед нас, це ті, хто отруюють життя. Мені також якось у Facebook дорікали – що ж ти виставляєш, 500 баксів взяв чоловік, хіба це робота генпрокуратури? Так. Різниці між злочином у 500 баксів хабара і 500 тисяч баксів хабара ніякої – це все отруєні метастази однієї ракової пухлини. 1200 персонажів, яких ми відправили у суд, я підкреслюю, не затримали, а відправили у суд, дає можливість сильно оздоровити організм. І якщо партії цьому сприяють, то вони будуть мати популярність. Якщо будуть покривати, вони будуть з’їдені цією заразою першими.

– Власне ця історія… ви неодноразово сказали про те, що справа відправлена у суд, історія знаходиться на розгляді у суді, своє рішення має сказати суд, а далі дивіться, яка у нас виходить мізансцена. Є Генпрокуратура, є ви як генпрокурор, котрий говорить зараз абсолютно правильні позитивні тези, ви пишете запити, вони розглядаються чи не розглядаються, тобто ви собі сформували певну позитивну історію, котру ви озвучили. Парламент, наприклад, негативний сценарій, і парламент при цьому починає думати, саботувати, відхиляти або грати у договорняки, парламентський мінус пішов. Далі у нас є при цьому суд, наприклад, справа дійшла, але до вироку… в суді починається тягомотина. Але медіаісторія, міжполітичні діалоги, спроби зрозуміти, як при цьому не розвалитися коаліції владі, все це створює гарний грунт для того, щоб де треба підремонтувати – це вже не вам, це політикам. Але Генпрокуратура при цьому де-факто зробила перший гарний крок, створила тло. При цьому ГПУ у цьому тлі в принципі біла і пухнаста, тому що все згідно закону, як суспільство цього вимагає, а далі вже політики можуть собі формувати хорошу передвиборчу історію по об’єднанню чи роз’єднанню партій, створенню нової партії і так далі.

– Натяки я розумію. Давайте по черзі. Перше, мені ніхто не подзвонив на всіх цих десятьох білих державних телефонах, ніхто не подзвонив по жодному з депутатів, щодо яких я вніс подання. Жодного дзвінка, і це добрий сигнал. Я хочу нагадати, що коли я зайшов у зал з поданням на добре відомого депутата Онищенка, голосів не було, але медійна активність, громадська активність, ну і перепрошую за нескромність, моя наполегливість дали 250 голосів. Впевнений, що і цього разу так буде. Навіть якщо будуть якісь технічні збої на цій сесії, значить пройде на наступній.

– Восени?

– І восени, я не відступлюся. Я це казав у виступі в парламенті. Я не відступлюся і ніхто ніде не сховається ні в Москві, ні в Україні, ні на екзотичних островах. Впевнений, що країна вже інша, неможливо замовчати уже відомі у цих стінах, а тепер уже і у Верховній Раді правопорушення – це неможливо, треба про це забути. Верховна Рада не зможе бути гальмом боротьби з корупцією, ба більше, на сьогоднішній день ВР завжди погоджувала такі подання. Тому зараз робити з неї негативного героя не варто. Позиція друга, чи змінилася сфера взагалі? Так, я горджуся тим, що за рік мого перебування тут ми разом з колегами змогли змінити атмосферу не тільки у суспільстві, де пробиваються паростки довіри до правоохоронців, але і в піднаглядному контингенті, я би так сказав. І коли мені приносять законним шляхом здобуті записи, де двоє податківців кажуть "не, ну його нахер, прилетить Луценко своїм вертольотом, але я цього підписувать не хочу". Мене це тішить.

– Друга серія вертольотів буде?

– Буде.

– Коли?

– Дати ми не називаємо. Але точно буде. І тепер ключове питання, коли я розповідаю про досягнення правоохоронної системи, повернутих 1,5 мільярда доларів до державної скарбниці, початок суду над екс-президентом, 1200 кримінальних корупціонерів, які передали в суд, люди кажуть вау – ну це класно, але ми не віримо. Що це у нас, чому не вірять? Тому що вони бачать будь-які картини затримання, арешту, розкладених коврів грошей, але не бачать вироків. Що з цим робити? З одного боку, є проблема якості суддів. Закон забороняє мені це обговорювати, не буду, можливо, єдине, що скажу – у Печерському суді дотепер мушу мати справу з 6 суддями, один з яких ще саджав мене, як виявилось потім, незаконно. Така реалія нашого життя. Я міг би, як багато наших чиновників, казати, що мені заважають, не дають, тиснуть. Ні, я пропоную вихід з цієї ситуації. Суддів мало – 6 чоловік у центральному судді столиці – це означає, що кількасот, по-моєму 800, справ будуть розглядатися дуже-дуже довго. Для нас це неприйнятно – і для правоохоронців і для суспільства. Що з цим робити? З моєї точки зору необхідно негайно почати комплектувати антикорупційну палату існуючого кримінального суду. Нагадаю, за ініціативою Президента парламент розпочав судову реформу. Він іде зверху вниз. Цієї осені уже сформовано і приступить, надіюся, після рішення парламенту до роботи новий Верховний суд. Наступний рік піде на формування апеляційних суддів і аж на третій рік ми сформуємо нові районні суди. Чекати три роки із 1,5 тис. корупціонерів, яких ми передаємо в суд, неможливо. Що з цим робити? Розпочати цю реформу ще й знизу. У кримінальному суді в першу чергу столиці треба сформувати спеціальні палати, які будуть розглядати питання корупції категорії А, підкреслюю двічі – з числа нових суддів. З числа нових відібраних на тестах під контролем громадських організацій суддів, які зможуть дати імпульс швидкому розгляду цих справ.

– Що для цього треба?

– Дайте мені 25 нових і чесних суддів у Печерський суд, і ви побачите, як зміниться ситуація в Україні. Відповідний законопроект мої колеги внесли до парламенту. Якби його розглянули на цій сесії, ми до кінця року вже мали би цю палату. Якщо його розглянуть у вересні, думаю, що на початку наступного року ми можемо отримати 25 суддів у Печерському, по 10 суддів в інших чотирьох районних судах столиці, і це дасть нам набагато швидший розгляд суду. Мені здається, це ключовий камінь на дорозі встановлення законності і справедливості у нашій країні. Як ви пам’ятаєте, були колись давно питання до неефективності діяльності МВС, зараз воно працює добре. Було багато запитань до діяльності Генпрокуратури, вона зараз розкрутилася і машина рухається на всіх парах. Тепер нам потрібно збільшити кількість і підвищити якість з точки зору чесності і професійності і об’єктивності суддів. В першу чергу у столиці, встановлені були резонансні справи тут. Це можна зробити, цю ідею підтримає і Президент і більшість політиків, з якими я говорив. Слово за парламентом.

– Якщо така послідовність подій, припускаємо, з тих чи інших причин не спрацьовує, у вас все одно лишається позитивна історія – що ми намагалися, ми робили, і тут цілком для вас може постати питання ваших політичних амбіцій – то тут я все, що міг, зробив, далі вже мої політичні амбіції. Партія, про котру ви говорили, що вона мала бути проект "наступник" або ще якимось чином. Чи їх немає в принципі?

– Я стараюся бути чесним. В першу чергу з вами. Моя найбільша амбіція – бути успішним генпрокурором, і я цим займаюся вдень і часто вночі. Але я прямо казав, що я прийшов сюди для того, щоб виправити ситуацію, задати нові стандарти діяльності і після цього передати Генеральну прокуратуру України в руки фахового юриста. Наскільки я розумію, мій позитив перебування тут, як це не парадоксально, – це те, що політик з таким бекграундом зробив Генпрокуратуру більш незалежною. Повірте, після двох Майданів, тюрми і сина з фронту я можу сказати "ні" будь-кому.

– І Президенту?

– Слава Богу, з Президентом завжди знаходимо спільну мову. Але всі підозри про те, що я якусь справу підпишу, а якусь ні, давно у минулому. Я можу сказати "ні" будь-кому, і це почуто нагорі і в підпорядкованих мені структурах. Друга позиція, я можу розмовляти з людьми, бо прокуратура і раніше давала хороші результати, тільки про них ніхто не знав, і я сьогодні можу людям пояснити, що відбувається, і що ми збираємось робити завтра, і що нам заважає, і що з цим робити, не просто скаржитися. Мені здається, це також було необхідною умовою до відновлення довіри до прокуратури. І третя річ, я як людина, яка сама по метровому цепу по цих коридорах під час незаконного звинувачення, а потім і покарання, публічно поставив перед собою завдання зламати радянську монстро-диктаторську прокуратуру – вона зламана. Вона відкрита для тих, хто хоче ззовні зайти у прокуратуру через прозорі тести, ми зламали право начальника давати вказівки. Сьогодні ніхто не може, і навіть я, призначити або зняти прокурора, це робить тільки прокурорське самоуправління, рада прокурорів і відповідна кваліфікаційна комісія. А значить, ніхто не може сказати – арештуй ось цього, бо я тебе зніму. Це смерть радянської каральної системи. Ми продовжуємо роботу генеральної інспекції, яка вичищає десятками корупціонерів і зрадників із системи. Ми зрештою налагодили нормальний діалог з міжнародним співтовариством. Так що багато зроблено. Я думаю, що мені залишилося ще декілька важливих речей, які я маю зробити, і після цього мої можливості кращі, ніж у звичайного прокурора, будуть вичерпані. Все, що я можу віддати, я цій прокуратурі віддам, все, що я задумав, я зроблю. Але зараз, у цьому році, не надійтеся, нового генпрокурора не буде. Будь-які політичні маневри мене турбують, цікавлять, але я не піду заради них з незакінченою історією у Генпрокуратурі. Поки у мене є можливість покращувати діяльність цього суперважливого органу, а також наших колег із МВС, СБУ, ДФСУ, співпраці з НАБУ і САП, я буду працювати тут. Не спокушайте мене політикою, найбільша політика – це практичні справи. Я би дуже хотів, щоби зрештою мій спочатку випадковий, а потім такий серйозний шлях через всі силові структури був успішним. Це моя найбільша амбіція. Що буде потім? Побачимо. Потім буде потім. Я абсолютно переконаний, що сьогодні моє місце тут, а не у створенні чергової партії. Я готовий як людина з великим політичним досвідом поспілкуватися на цю тему у вільному режимі. Якби я міг порекомендувати комусь, я це роблю. Так, я дійсно вважаю, що сьогодні правлячі партії не мають жодної різниці між собою. Треба створювати велику партію влади, зовсім не боячись цієї назви, і казати людям – ми знаємо, що робити. 1, 2, 3, 4, 5, ми збудували Збройні сили, ми підписали Асоціацію, ми здобули безвіз, ми передали величезну кількість коштів у міста під назвою децентралізація, ми забезпечили ряд дуже успішних, наприклад, мінімальна зарплата, що призвела до наповнення бюджету і кращого життя людей. А тепер ми будемо робити 1, 2, 3, 4, 5. Хіба вам цього мало? Можете піти до популістів, вони вам пообіцяють набагато більше, але тільки пообіцяють. Якщо ні, то ідіть до радикалів – вони пообіцяють усіх повісити на стовпах. Ми ж вважаємо, люди, які будують країну, що такі пропозиції є реалістичними, і разом ми це зробимо. Але це демократія, люди можуть це не підтримати, або підтримати. Я зараз вам це кажу як людина, котра живе у реальному житті, я також ходжу по вулиці, я також спілкуюся з масою людей. Люди хочуть, щоб хтось взяв на себе відповідальність і сказав, що буде завтра і післязавтра, і по цьому звіряв сили, бо рейтингування партій по гаслах несе лише шкоду. Конкретні оптимістичні результати – зараз найбільш затребуваний в Україні продукт. Я би дуже рекомендував партії влади, як би вона не називалася, почати говорити з людьми конкретно і діяти так, щоб люди могли відчути результат реформ. Щоб перевести на нормальну мову, – наприклад, у державну скарбницю потрапило 1,1 млрд доларів, конфіскованих в оточення Януковича, ще на 200 млн доларів цінних паперів. Питання, чому зараз політики від влади не ділять ці гроші у бюджеті. Я публічно наполягаю на тому, щоб ми ще зараз, на наступній сесії, у бюджеті були ці кошти закладені у надзвичайно важливій соціальні програми. Не зарплати, не пенсії. Гроші лежать з травня. Чому зміни до бюджету не враховують ці кошти? Я ставлю це питання постійно перед керівництвом, тому що хочу якимось чином ці програми впроваджувати, я не говорю навіть про прокуратуру. Я не кажу про якісь інші проекти. Зараз дуже важливо наприклад провести медичну реформу, провести її не тільки змінивши радянську систему охорони здоров’я, наповнивши її конкретним змістом. Наприклад у нас 1,5 тисячі ФАПів – це все українське село, вони давно розорені, а можна поставити 1500 амбулаторій і поставити 700 швидких допомог, і все сільське населення України відчує, що те, що вкрав Янукович, працює на них. Можна це зробити партії влади, повинно. По Полтавщині дотепер їздять ПАЗики радянського виробництва, автобуси, які інколи перевозять між селами, дуже рідко. А в моєму рідному Рівному донині ходять тролейбуси 1974 року, я ходив у другий клас – 40 років. А можна щоб держава заплатила 30% платіж під лізинг громадського транспорту і на селі і в районних містах, бо в обласних містах кошти є у місцевого начальства. Можна, треба. Я про це кажу, люди повинні відчути, що реформа, боротьба з корупцією є не просто гаслами. От можна зранку вийти і побачити – вау, ось моя лікарня, ось мій автобус. Значить, щось відбувається у країні. Тому хто це зробить, тому і буде честь і хвала. Я поки що буду працювати тут, даючи можливість політикам робити корисні речі для суспільства.

– Дякую за вичерпність.

Віталій Гайдукевич, «5 канал», 4 липня 2017 року

Джерело: https://www.5.ua/interview/lutsenko-149424.html